POLITIKA

Говорите правду - и вы будете оригинальны.

Вінничанин дізнався про існування понад трьох десятків родичів у 73 роки


Мешканець Ободівки Тростянецького району Анатолій Оголенко виріс з мамою і бабусею. Про тата, який приїхав у село у воєнні роки, мама розповідала мало, бо й сама мало що про нього знала — прожили разом всього півтори року. Вже коли народився син, поїхав на Хмельниччину провідати рідних. Назад так і не повернувся. А в 73 роки чоловік дізнався про існування більше як 30 родичів, повідомляє Vlasno.info.

Мама Анатолія Івановича скільки жила, згадувала про свого єдиного в житті чоловіка, а син не знав, чого більше в його душі: бажання знайти батька чи образи за те, що залишив їх з мамою. На рішучий крок наважилася сорок років тому дружина Марія: написала листа на сільську раду села, родом з якого батько чоловіка. Звідти відписали: такий дійсно в селі проживає, але на даний час він в Одесі у сина, підліковується. Так Анатолій дізнався, що має брата. Згодом наважився написати батькові сам.

«Здрастуйте, Іван Тимофійович. Пишу до Вас, як Ваш син, не знаю, чи Ви признаєте мене своїм сином, но я прожив уже 34 роки, хочу бачити Вас... Я вже теж батько двох дітей і не представляю собі, як би відказався від своїх дітей». У листі просив батька відписати, розповісти про своє життя. Коли стало зрозуміло, що відповіді не буде, Анатолій Іванович на дрібні шматочки порвав єдину батькову фотографію.

Ще раз спробував відшукати вже свого діда син Анатолія Івановича – Сергій Оголенко. З десяток років тому працював на Хмельниччині, заїхав у рідне дідове село Теофіполь. Там сказали, що Іван давно помер. Здавалося б, все, кінець історії.

Та восени минулого року в Ободівку прилетів лист з Черкаської області. «Добрий день, братіку Толя. Я твоя найстарша сестра Катя. Я дуже пізно взнала, що ти у мене є. Буквально вчора привезла пісьмо від тебе моя сестра, яке тато ховав, но беріг. Тата немає, він помер у 1992 році. Ти питаєш, чи є у батька діти, так ти маєш три сестри і брата. Катя, Вася, Лєна і Надя. Бачиш, яка у тебе велика родина... Дуже прошу тебе, Толя, дай відповідь. І опиши своє життя. Братіку, бувай здоровий. Жду відповідь». Сестра написала номер телефона, тому Анатолій Іванович подзвонив відразу і ще навіть не встиг представитись, як почув: «Толя, я знаю, що це ти».

Сестра розкрила таємницю їх батька. В Ободівку Іван Слизький приїхав після особистої драми: його кохану вивезли з України фашисти. У таких випадках люди прощалися назавжди, ніхто не знав, що з кожним буде далі. От і Іван втратив надію. Та коли приїхав з Ободівки на гостини у рідне село, його перша любов теж була уже вдома. Причому, не одна. В Австрії, куди її відправили на роботу, народила доньку Катю, їхню доньку. Так і залишився з першою дружиною, потім народили ще двох доньок і сина.

Про існування брата сестри Анатолія дізналися з листа, якого він сорок років тому написав батькові. До сина тоді не відізвався, але й листа не викинув, сховав у шухлядці під гвіздками. Там його і знайшла торік Лєна, одна із доньок, коли наводила у батьківській майстерні порядок — діти вирішили продати батьківський дім. Могла б, не розгортаючи, викинути пожовклий складений учетверо папірець. Але чомусь розгорнула і прочитала, а там: «Здрастуйте, Іван Тимофійович. Пишу до Вас, як Ваш син...»

Приїхала з тим листом до старшої сестри, Катя тут же сіла і написала братові. Потім рахувала дні, коли той лист має дійти до Ободівки. Вирахувала правильно, бо як тільки на четвертий день на телефон подзвонив незнайомий номер, не вагаючись сказала: «Толя, я знаю, що це ти».

Через кілька днів після телефонної розмови Анатолій Іванович з сином та невісткою, подолавши 240 км, гостювали у знайденої рідні. Зустрілися так, наче не вперше, а просто довго не бачилися.

– Наша родина збагатилася на більше, ніж тридцять людей, — розповідає Наталя Оголенко, невістка Анатолія Івановича, — а наш батько на старості років став неймовірно багатий на трьох сестер і брата, племінників, онуків, правнуків. Кожен зробив певний крок для того, аби ця зустріч все ж відбулася. І все тому, що Бог є на світі, він керував, а ми складали ці пазли – кожен у своєму часі, на своєму місці.

Минулого тижня Анатолій Іванович з сином знову провідував старшу сестру. А дасть Бог, вся велика родина збереться в Ободівці 14 лютого – у день золотого весілля Анатолія і Марії Оголенків.

Також читайте: У маленькій сільській школі на Вінниччині навчаються учасники збірної області по футболу

Фото з сімейного архіву родини Оголенків


Джерело статті: “http://vlasno.info/spetsproekti/1/persona/item/34107-vinnychanyn-diznavsia-pro-isnuvannia”